ЩО Ж ТАКЕ ГІПЕРАКТИВНІСТЬ?

 

ЩО Ж ТАКЕ ГІПЕРАКТИВНІСТЬ?

 

Під гіперактивністю прийнято розуміти занадто неспокійну фізичну і розумову активність у дітей, коли збудження переважає над гальмуванням.

Лікарі вважають, що гіперактивність є наслідком дуже незначного ураження мозку, яке не визначається діагностичними тестами.Кажучи науковою мовою, ми маємо справу з мінімальною мозковою дисфункцією. Ознаки гіперактивності виявляються у дитини вже в ранньому віці. Піки прояву гіперактивності співпадають з піками психомовного розвитку: в 1-2 роки, 3 роки, 6-7 років.

 

Виділяють три основні форми синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю:

> (СДУГ/У) — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з перевагою порушень уваги;

> (СДУГ/Г) — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з перевагою гіперактивності та імпульсивності;

> (СДУГ7УГ) — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з однаковими виявами гіперактивності та порушень уваги.

Як проявляється гіперактивність?

 

Найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої - учбової діяльності і в зв'язку з цим збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити розпочату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої ' і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка і, стурбовані цим, шукають контактів з психологом.

У кого частіше спостерігається гіперактивна поведінка: у хлопчиків чи дівчаток?

За даними психологів, гіперактивність серед дітей від 7 до 11 років в середньому складає 16,5%: серед хлопчиків - 22%, серед дівчаток - близько 10%.Чому гіперактивних хлопчиків значно більше, ніж дівчаток? Причини можуть бути такими: велика ранимість мозку плоду чоловічої статі по відношенню до різних видів патології вагітності і пологів, при яких страждає мозок, що розвивається. Можливо, свою роль грають функціональні і генетичні чинники. Крім того, вважається, що менший ступінь функціональної асиметрії у дівчаток створює більший резерв для компенсації порушень тих або інших вищих психічних функцій. Можливо, на дівчаток більше впливають норми соціальної поведінки, що з дитинства вселяють їм слухняність. В якості розрядки дівчинка може просто поголосити, тоді, як хлопчик в аналогічній ситуації швидше стане «бігати по стелі».

 

Перелік корекційних програм для групової роботи:

> Програма нейропсихологічного розвитку і корекції дітей з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності (А.Л.Сиротюк. Синдром дефецита внимания с гиперактивностью. - М,2003)

> Програма психокорекційних занять з гіперактивними дітьми в дитячому садку (И.Л.Арцишевская Работа психолога с гиперактивными детьми в детском саду. - М.,2003)

Корекційні ігри та вправи для індивідуальної роботи

> Ігри для розвитку уваги

> Ігри та вправи для зняття м'язового та емоційного напруження

> Ігри,які розвивають равички вольової регуляції

> комунікативні ігри.

 

Портрет гіперактивної дитини.

Такій дитині важко тривалий час сидіти нерухомо, не вовтузитись, не розмовляти. Вона довго готується розпочинати будь яке завдання, часто відволікається. Після кількох зауважень або вимог намагається повернутися до незакінченої роботи, але знову щось стороннє привертає її увагу. Постійні окрики, погрози, покарання не поліпшують її поводження, а подеколи стають джерелами нових конфліктів. Крім того такі форми впливу можуть сприяти формуванню у дитини негативних рис характеру. У результаті страждають усі: і дитина, і дорослі, і діти,з якими вона спілкується.

Часто дитина зацікавлена, але не послідовна у своєму інтересі. Вона все слухає, виконує, але з - за неорганізованості дій її знання не формуються у досвід. Міркування, висновки поверхневі, оскільки пізнавальний інтерес задовольняється першою почутою інформацією без спроби осмислити значення описуваного явища або поняття.

Дитина часто діє, не замислюючись про наслідки. Поганого в собі не помічає, покарання для неї незаслужена несправедливість. Часто ображається, але про образи швидко забуває. Гіперактивні діти часто зачіпають і впускають різні предмети, штовхають однолітків. У них погана координація або недостатній м'язовий контроль. Вони часто є джерелом різних конфліктів, бійок і просто непорозумінь. Дослідження польських учених свідчать про те, що рухова активність цих дітей на 25- 30% вища за норму.

Характерною рисою розумової діяльності гіперактивних дітей є циклічність. Діти можуть працювати продуктивно 5 - 15 хвилин, а потім 3-7 хвилин мозок відпочиває , накопичує енергію для наступного циклу. У цей момент дитина відволікається і не реагує на педагога. Напружена розумова діяльність швидко втомлює їх і «вимикає», діти не можуть зберігати розумову працездатність до кінця робочого дня, хоча фізично активними залишаються до самого вечора. У гіперактивних дітей недостатньо сформовані навички інтелектуальної діяльності.

У зрілому віці ознаки гіперактивності зникають лише у 30% таких дітей, але порівняно з іншими людьми більшість із них усе ще зазнають труднощів у сфері міжособистісних і професійних взаємин.

 

У чому причини ГІПЕРАКТИВНОСТІ?

Чому виникає «хвороба рухового розгальмування», які причини гіперактивності?

- Генетичні.

За дослідженнями у 10 -15% батьків гіперактивних дітей спостерігалися у дитинстві такі особливості поведінки, що і у їх дитини,

-Біологічні.

Причина у несприятливих чинниках, які супроводжують вагітність і пологи, що призводить до порушення визначених функцій мозку. Групу ризику складають діти, що народилися після кесаревого розтину, важких патологічних пологів, недоношені, на штучному годуванні, які перенесли інфекційні хвороби на першому році життя.;

- Соціально-психологічні.

> В деяких випадках гіперактивність може бути результатом завищених вимог батьків, яких діти не можуть виконати через свої природні здібності або ж через перевтому. В таких випадках батьки мають знизити навантаження на дитину, зменшити свої вимоги;

> Іноді гіперактивність може бути реакцією дитини на психічну травму, наприклад, на сварки батьків чи їх розлучення, погане ставлення до нього в сім'ї, в садочку чи школі, конфлікт з членами (членом) сім'ї чи вихователем (учителем).

> Неправильне харчування. Існує зв'язок між труднощами в концентрації уваги у дітей і присутності хімічних добавок в обробленій їжі. Як засвідчили дослідження, штучні барвники, консерванти погіршують поведінку дитини, а їхня відсутність — поліпшує. Тому жодних сосисок, консервованого м'яса і риби, що містять значну кількість харчових добавок;солодких напоїв, що тонізують.

Не давайте їй чай, шоколад, какао, каву, пепсі- колу, продукти, що містять кофеїн. Найменше дитині потрібна додаткова стимуляція. Не рекомендуються також щавель, шпинат, зелений горошок, печінка, надлишок жирів, смажені, гострі страви, міцний бульйон. Обмежте цукор в їжі, у тому числі мед. Лікарі вважають: цукор стимулює гіперактивність. Соки краще пити, розбавляючи їх наполовину водою. До раціону дитини мають входити фрукти, овочі, м'ясо, молоко, риба. Корисні продукти збільшують опірність дитини і застудам, ангіні, отитам.

 

Рекомендації вчителю, який працює з гіперактивними дітьми.

1. Зміна оточення:

• роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя

• оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини - перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду

• змініть режим уроку, більше включайте фізкультхвилинок

• дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хв. підводитись і ходити класом

• надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів

• спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити, тощо

• пам'ятайте про нейропсихологічні особливості гіперактивної дитини: якщо її заставляти сидіти нерухомо, то в неї різко знижується рівень активності мозку. Тобто в процесі навчання гіперактивній дитині допомагає рухова активність.

 

2. Створення позитивної мотивації на успіх:

• введіть знакову систему оцінювання

• частіше хваліть дитину

• розклад уроків має бути постійним

• уникайте завищених або занижених вимог до учня з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю

• введіть проблемне навчання

• використайте на уроці елементи гри і змагання

• давайте завдання, враховуючи здібності дитини

• великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них

• створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони

• ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте позитивні

• будуйте процес навчання на позитивних емоціях

• пам'ятайте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її.

 

3. Корекція негативних форм поведінки:

• сприяйте припиненню агресії

• навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування

• регулюйте взаємини дитини з однокласниками

 

4. Регулювання очікувань:

• пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні

зміни відбуваються не відразу, а через деякий час

• пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування (медикаментозної терапії), але й від спокійного й поміркованого ставлення до неї.

Корекційна робота практичного психолога з гіперактивними дітьми

 

Етапи психокорекційної роботи.

1.Лікування і виховання гіперактивної дитини має проводитися комплексно.- невролог, психолог, педагог, батьки;

2. Невролог призначає лікування, пояснює батькам причини виникнення гіперактивності, зв'язок фізіологічних проблем (як правило ММД) із поведінковими проявами і розробляє індивідуальну програму допомоги дитині;

3. Психолог спільно з педагогами та батьками здійснює психокорекцію емоційної сфери та поведінки дитини:

> проведення психологом тренінгу ефективної взаємодії для батьків гіперактивної дитини; головним завданням батьків є забезпечення загального емоційно-нейтрального фону розвитку і навчання дитини, спостереження за динамікою змін в ході психокорекції; пам'ятка для батьків гіперактивної дитини (розроблені конкретні рекомендації);

> проведення психологічних практикумів для педагогів з метою володіння навичками взаємодії з гіперактивними дітьми, консультування вчителя, пам'ятка для вчителя по роботі з гіперактивною дитиною (розроблені конкретні рекомендації);

> практичний психолог безпосередньо займається з дитиною індивідуально, а також в групі гіперактивних дітей по спеціально розробленій програмі.

Шляхи допомоги гіперактивиим дітям. Тактика поведінки батьків.

І. Почніть із себе.

Батьки повинні усім серцем зрозуміти біду, що спіткала дитину. Мало знати, що треба робити. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!

2.«Ні» слову «ні».

Треба уникати крайнощів - надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму. Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.

Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати - робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання - суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо.

З.Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!

Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала - НЕДОПУСТИМА!

4. Емоційний і фізичний контакт- обіймати, голубити, це зніме нервове напруження.

5. Розпорядок дня.

Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще - виставити будильник чи таймер.

6. Доручення і обов'язки.

Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов'язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове - поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає - „відключиться").

7. Контроль над собою.

Навчіть дитину керувати своїми емоціями - цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися - бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця - бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь - спробуй влучити у ту мішень»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

8.Уникайте емоційної перевтоми.

Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп'ютером - надмірна кількість вражень призводить до надмірого збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі - тим вище перезбудження). Не кваптесь віддавати дитину в дитячий садок.

9.Фізична активність.

Прогулянки, фізичні вправи, біг - дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М'яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу - нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити. Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних, іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

10. Харчування.

Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше - вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов'язкове правило - якщо дитина не хоче їсти - не примушуйте її!

11. Власний куточок.

Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже малюк самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.

 

 

ПАМ'ЯТАЙТЕ: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя і вам також!)

ЛЮБІТЬ ДИТИНУ, допомагайте їй стати успішною!

 

Поради вихователю.

Правила роботи з гіперактивними дошкільниками:

1.Працювати з дитиною в першу половину дня, а не в вечірні години.

2.3меншити навчальне навантаження дитини.

З.Ділити роботу на більш короткі, але частіші періоди.

4.Давати дитині лише одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити.

5.3низити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати відчуття успіху.

6. Посадити дитину під час занять поруч із вихователем.

7. Використовувати тактильний контакт.

8. Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

9. Для підкріплення усних інструкцій використовувати зорову стимуляцію.

10. Давати короткі, чіткі, конкретні інструкції.

11. Використовувати гнучку систему заохочень. Зоохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

12. Надавати дитині можливість вибору.

13. Дотримувати чіткого розпорядку дня.

14. Залишатися спокійним.

 

Етапи психокорекційної роботи з гіперактивною дитиною:

Корекційна робота з гіперактивною дитиною повинна бути спрямована на рішення наступних задач.

Стабілізація середовища в оточенні дитини, його взаємин з батьками й іншими дітьми.

Варто сформувати в дитини навички акуратності, самоорганізації, здатність планувати і доводити до кінця розпочаті справи; розвити в неї почуття відповідальності за власні вчинки.

Щораз дитині варто давати не більш 1-2 інструкцій, що повинні носити конкретний характер.

Правила поведінки, що пропонуються дитині, повинні бути простими, зрозумілими і цілеспрямованими, передбачати певний час на їхнє виконання. Варто пояснити їй, що за гарну поведінку вона отримає заохочення, нагороду. Навпаки, невиконання правил спричинить за собою покарання.

Читання.

* Стежити пальцем. Запропонуйте дитині читати, ведучи указкою, пальцем чи закладкою. Це може допомогти уникнути втрати місця, пропуску і повторення рядків і слів.

* Робити позначки. Нехай дитина позначає значками важливі абзаци, у такий спосіб потім вона зможе знайти їх. Позначайте кожну тему особливим значком: наприклад, "смайликом" - інформацію про персонажа, будиночком - опис середовища, зірочкою - важливі ідеї.

* Задати темп читання вголос. Запропонуйте дитині робити короткий вдих на кожній комі і звичайний вдих наприкінці кожного речення. Це поліпшить темп його читання і розуміння прочитаного.

* Знайти шість питань. Під час читання зосередьтеся на питаннях "хто", "що", "коли", "де", "чому" і "як". Допоможіть дитині відслідковувати їх за схемою.

* Уявити собі це. Допоможіть дитині подумки уявити сюжет, дивлячись його, як кіно. В міру читання кіно повинне мінятися. Це допоможе їй запам'ятовувати образи, факти й ідеї.

 

Письмо.

* Скласти схему. Нехай дитина розповість, що вона збирається написати, потім побудуйте карту чи схему. Нехай вона напише головну тему в кружку в центрі листа, потім напише підтеми в інших кружках і з'єднає їх сходинками з головним кружком. Це дозволить їй ясно сформулювати думки і відповідно зв'язати їх, незалежно від порядку, у якому вони з'явилися.

* Використовувати організатор розповіді. Це годиться і для читання, і для письма. Дитина повинна скласти список, що включає образи, середовище (час і місце), проблему, мету, дію і рішення. Під кожним заголовком написати подробиці.

* Намалювати це. Користуйтеся схемами чи малюнками, щоб скласти план і розповісти історію.

 

Математика.

* Використовувати ігри. От приклад множення на 9. Покладіть руки рівно на стіл долонями вниз і напишіть на кожнім пальці зліва направо числа від 1 до 10. Множачи 5 на 9, загніть всередину палець номер 5. Числа перед ним будуть десятками, а після нього - одиницями. Чотири пальці ліворуч, п'ять праворуч - виходить 45. 5 x 9 = 45.

* Використовувати підручні засоби. Робіть обчислення наочно - за допомогою кубиків, кісточок доміно, навіть гральних карт.

* Намалювати малюнок. Наприклад, якщо завдання полягає в тім, щоб розділити 48 цукерок серед 12 учнів, намалюйте для кожного учня тарілку і "розкладіть" цукерки по тарілках. Бачення задачі допомагає дітям, що з усіх сил намагаються вчити математику традиційними способами.

* Бачити знак. Нехай дитина виділить у кожній задачі знак дії (+, -, x , :) перед тим, як приступить до обчислень. Це закріплює модель необхідного обчислення.

 

Запропонуйте гіперактивній дитині пам'ятку при готуванні домашніх завдань:

1. Провітри кімнату.

2. Виключи телевізор. У кімнаті, де ти працюєш, повинно бути тихо.

3. Зітри зі столу пил, забери зайві іграшки і все,що не відноситься до школи.

4. Перевір, чи достатньо світла, якщо немає - подбай про настільну лампу.

5. Сходи в туалет, помий руки, вгамуй спрагу.

6. Пам"ятай, за уроки потрібно сідати ситим, щоб не відволікатися.

7. Уточни розклад уроків на завтра. Перевір, чи всі завдання записані в щоденнику.

8. Приготуй письмові приладдя, необхідні для занять.

9. Підручники, зошити і щоденник поклади ліворуч від себе. Закінчуючи урок, відкладай все праворуч від себе.

10. Прийшла пора починати роботу. Сядь на стільці зручно. Налаштуйся на роботу.

11. Ти маєш право на відпочинок протягом 10 хвилин через кожні 40 хвилин.

Але краще відпочивати після кожного предмету. Щоб контролювати час відпочинку - звіряйся з годинником. Використовуй таймер, що буде нагадувати тобі, коли закінчиться перерва і треба повернутися до домашньої роботи.